Не будемо говорити про осінь!
Вона не питатиме дозволу.
Від літа щезатиме тінь,
І це не обмежиться осадом.
Все менше часу на блукання
Розмореними вулицями міста,
Забудуться усі страждання,
Як сохне солоне тісто.
Я зникну не лишивши сліду
Та мною пропахне місто
Ти побудуєш міст із льоду,
Але разом нам надто тісно.
І з першим снігом я зникну зовсім
Як і не було наших зустрічей
Лише тянучий біль від споминів,
І чекання змін від полум'я.
