| © Михайло Нечитайло, 03-07-2020
|
Дикий мед на терновій гілці,
Це вуста твої, це вуста,
А ялинка в сосновій шкілці,
Мов душа твоя непроста.
Хмарка в небі з-за виднокола,
Як примружений сміх очей,
Пружні пагорби, нова школа,
Це звабливість твоїх грудей.
Середина у липні літа,
Це тепло із твоїх долонь,
І за зіркою море світу
Впало в запах пестливих скронь.
Серед річки порожній човен,
Це як день без твоїх розмов,
А над хатою Місяць повен,
Значить, зустрічі час прийшов.
Край городу береза біла,
Біла, наче твоя рука,
А на гілку синичка сіла,
Ніби ласка твоя легка.
Над бузком загубилась бджілка,
А мені голос твій бринить,
Десь у житі, як перепілка,
Образ твій в колосках шумить.
Сиротою верба над ставом,
То без тебе схилився я,
Десь з далеких весіль октави,
Мов надія, летять здаля.
Розтривожений вітром вечір,
Ніби кіс твоїх водограй,
І долоня лягла на плечі,
Ти всміхаєшся – знову рай.
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
