Розстріляй мене, кохана,
Ти вітрами з океану,
Океану з-за розмови
Необачної сльози.
Розстріляй, бо я не можу
Народити слово гоже,
Щоб списати до основи
Твій сліпучий світ краси.
Розстріляй мене, кохана,
Під похиленим парканом
У занедбаному місті
Таємничих наших мрій.
Розстріляй, бо серед двору
Я не зміг знайти опору
І заплутавсь разів двісті
Між узорів твоїх вій.
Розстріляй мене, кохана,
Під колесами ридвана,
Що, гуркочучи над ставом,
Гладив крони яворів.
Розстріляй, бо наші коні
Я зоставив у полоні,
А твоїм шовковим станом
Незліковно захворів.
Розстріляй мене, кохана,
Біля власного капкана,
Поцілунком із-за штори
Вуст калинових твоїх.
Розстріляй мене жагуче
Між обіймів, між пахучих,
Поведи мене у гори
В крижаний гарячий сніг.
Розстріляй мене, кохана,
Біля чорного екрана,
Де розтанули між ночі
Фотографії очей.
Розстріляй мене у згадці,
Я ж бо нині папарацці,
Що твої шукає очі
Між невиспаних ночей.
Розстріляй мене, кохана,
Тихо, ніжно і неждано,
Так, як ти змогла убити
Всіх до тебе у душі.
Розстріляй мене душею,
Бо поранений я нею
І нестерпно хочу жити
У кохання на межі.
Розстріляй мене, кохана,
Там, де криє світ нірвана,
Де в духовних переходах
Ми знайшли свої сліди.
Розстріляй мене коханням
На межі ще до смеркання,
Заховай мене у вроду
І в блаженство відведи.
