поважаючи твої кордони
бачу лиш те що дозволиш
і цінуючи твої джерела
прийму лиш те що віддаш
не даниною не повинністю не докором
не з примусу не образою
дарунком від серця легкого...
бо це як дивитись у себе
а не у дзеркало що полум’я не відсвітлює
поглинаюче захлинаюче затягне воно несвідомістю
у зіниці відкрито-розширені
очі всесущі при серці засліпленім...
камінчики ж у воді чи шкельця-відблиски
переливаються собі так зі значенням і без
миготять по стінках того ж глечика
що малюю безконечник на ньому
обертаючи у бік протилежний
де кінець і де початок однаково з’єднані
та закладені і замислені ззовні всередину
де невпізнане і віднайдене
як відділене для рівноваги...
i пропущені не навмисно
чи по написаному
літери слова і речення
складені пташкою орігамі
щастя ж бо не досконале...
розуміючи мої кордони
знаєш лиш те що дозволено
і шануючи мої джерела...
