| © Пидюра Олександр, 18-06-2020
|
Неприємно, ти вириваєш мене з течії,
Вохра на очі, годуєш потіхи свої.
Давно не росте тут шипшина,
Кров зібрана в чашу, мертва дитина.
Ноги твої завели священні пророки,
В царство моє, де віють пороки.
Лицар-поет, сублімуйте? Тепер я один,
У замку я звів престоли з годин.
Ти бачиш, лисніє кістками газелі корона?
На плечі сідає вже матінка ворона.
Рибак на поживу чека біля річки,
Тіні голодні у замку облизують свічки.
Кличуть! Ридають. Вертайся додому!
Нас хочуть віддати горю чужому.
Король їх не чує. Все ловить і ловить.
Кіт на колінах. Надія муркочить і спить.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
