Я не плачу не сумую, то кров закипає,
Душа тяжко прагне помсти, аж серденько крає.
Замість Гетьмана в сідлі, тварюка на троні.
І не треба нам ні шаблі, ні прудкії коні,
А лиш піти, обійняти проклятого ката
Стоячи по коліна у крові солдата,
Що волю і землю захищав до скону.
Щоб якесь мерзенне бидло натягло корону.
І сміялось і знущалось з долі оттакої,
Не сумую я, лиш руки тягнуться до зброї.
