Татуньо, П’єро і Спокусник –
райська мрія чи не кожної з Євиного поріддя
трійця, котрою, сердешні, тішать себе день і ніч
у невтомних пошуках жіночого щастя…
кожна вперто шукає доти, доки не скаже:
о, всі троє саме в оцьому моєму одному
тільки він один одразу в жаданих трьох:
авжеж, троє в одному для неї єдиної – Рай!..
та, о горе, вже дуже скоро виявляється:
на жаль, омріяні троє не в її одному-єдиному
троє для неї одної, взагалі, не в одному
а лишень у цілковито різних трьох…
Татуньо дає хліб насущний на всякий день
П’єро обожує невинним і безкорисним коханням
а Спокусник дарує палку тілесну втіху –
втім, зрештою, чим не Рай?!.
але, на біду, Татуньо дізнається за Спокусника
й, розгнівавшись, викидає Єву геть із Раю
відтак, Єва залишається сам на сам з П’єро
котрий, звісно, готовий за нею хоч на край світу…
на краю світу, без Татуня і Спокусника
П’єро мусить тепер вже бути одним за трьох:
у поті чола добувати злиденну поживу
та утішати Єву численним потомством…
у тяжкому труді перетворення пустелі на сад
П’єро невдовзі сам стає поважним Татунем
тож ніколи не забуваючи за облесливого Спокусника
утримує насаджений ним Рай суто чоловічим...
віднині замість Татуня, П’єро та Спокусника
угодних жіночому череву, серцю та лону
Рай осаджують Отець, Син та Голубок –
безодньою самотою трьох в одному, одного в трьох…
