Молем книжковим вся правда читана.
Присів він відважно, щоб бачити, й чути
Думки наших предків мудрістю писані,
Яких замазати хочуть баламути.
Їх думки вдаряють величчю о камінь.
Міль – читач, читає. ХТОСЬ був багатирем...
І ХТОСЯ убити хотіли на амінь.
Ще й просить шакала зі смердячим миром,
Щоб йшов намастити гріхом світле тіло.
Лиш міль між рядками побачив пахощі.
Вони бо ніколи не будуть смерділи
І часи настануть, і йти будуть прощі
В край правди, де святість одягнена в мощі
Безгрішним у вічність подарує крила.
