З Кості вчителька сміялась: - Де тобі, дитино?
Нереально, щоби в мене мав колись "відмінно".
Щоб "дванадцять" було в тебе, - треба вчитись дуже.
А в твоєму, бач, випадку неможливо, друже.
Хочеш, спорим із тобою. Буде всім наука.
Як не можна доторкнутись носом свого вуха!
Костя ж хитрий, хоч лінивий. Веселун затятий.
Каже: - Добре! Я не проти. Вже "дванадцять" ставте.
Клас увесь за свідків буде. Слово все ж тримайте.
Ніс до вуха - це можливо. Ви слона згадайте.
