|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51622
|
| Рецензій: |
96045
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 48107, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.15.231.159') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Поезії
|
|
|
| © Ольга Ярмуш, 14-01-2020
|
Він грає на сопілці, час – потік.
Над полем, над лугами – дикі гуси.
Це час звучання, час руки й ріки,
які злилися у єдинім русі.
Це час осінній, час вчорашніх нот,
вчорашніх злив, врожаю, сонцеходу.
Це час ревнивий, як оцей народ,
що і в любові б’ється за свободу.
Він грає на сопілці, а за ним
ідуть дерева, береги, кістляві пнища.
Ростуть у звуках Сад і світлий Дім,
в якому Жінка стелить світлу тишу.
В якому глід солодкий під вікном
і бескид зір, і дерев’яні рами,
в якому ранок, ніби мантра «Омм..»,
проспіваний над деревом руками.
Він грає на сопілці, він мовчить.
За нього кажуть простір, гуси, звуки…
Це час cпочинку в Бога на плечі
Бо – час любові, потім – час розлуки…
Він грає на сопілці. Час Води.
Стікається у коло все прийдешнє.
І під узором жовтої Звізди
життя стається, нібито уперше.
01.2020
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
