Запитай мене, Боже,
що я зробила великого
для світу цього -
ні, відповім, нічого..
тим більше великого чи грандіозного -
не намагаюся врятувати планету,
не намагаюся перевиховувати інших -
таких же, як і я - собі рiвних -
не намагаюся їх наставляти
на путь праведний..
Бо, таки вагаюся, Божe -
я - не Твій місіонер
і ніколи ним не буду, бо:
таки не знаю, чи той голос,
котрий повсякчас чую,
чи то завше нашіптує,
є справді Твій..
Ні, мій Боже, якщо очікуєш від мене більшого -
тут у цім питанні я теж дуже вагаюся:
бо що є більше: жити тихо й непримітно
в сумир´ї з Tвоїми правилами,
чи таки рватися по щось героїчніше?
я не знаю..
а затим дякую, Боже, що можу тихцем радіти
Твоєму створінню світу і Всесвіту -
більшої за нього краси, як на мене, немає -
і я, як зможу, так і буду про це
у своїм серці співати..
