|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51558
|
| Рецензій: |
96010
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 48007, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.144.82.128') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Олександр Кучеренко , 20-12-2019
|
Як за обрієм сонце зникало,
познайомились вдруге ми з ним.
В пам'ять врізався дядько Михайло
товариським, хоч десь — мовчазним.
Власна місія в нього і ніша.
У під'їзді й будинку, дворі:
він — старійшина, наш дядько Міша.
Чатовий — від зорі до зорі.
Все було: і в міліції служба,
і водійство й гарячий Ташкент.
А тепер, хоч і спізнена — дружба.
Перед ним я знімаю кашкет.
Міг би впасти, згубитися в буднях,
в метушні й у монисті з досад.
Дядько Міша — ще той галабурдник
і джиґун* у свої сімдесят.
На лайливе слівце часом гострий,
кругловидий, рум'яний сусід.
У компаніях бажаним гостем
завжди буде такий для усіх.
Біс в ребрі** десь пробитися мусів:
напідпитку під вікнами він
став директором трьох землетрусів,
за сумісництвом із чатовим.
Все було: і трава зеленіша,
замість лисини — чуб, стан стрункий.
Вічно юний, ввійшов дядько Міша
в днів моїх золоті сторінки.
Сашко Обрій.
* ловелас, бабій.
** від приказки "сивина - в бороду, біс - в ребро".
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
