|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51563
|
| Рецензій: |
96011
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 47980, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.144.123.24') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Олександр Кучеренко , 16-12-2019
|
Вокзальна. Київ. Ніч довкола.
Його зустрів я в переході.
Заробітчанин. Пан Микола.
Ні, не безхатько і не злодій.
Лиш на квиток, на шлях додому
допомогти просив мене він.
В очах же чесність мав бездонну
і простоту святу в манері.
Хоч не одразу стало віри.
Часи завжди важкі й жорстокі.
Та мій нехитрий панегірик –
про людськість, десь в людській істоті.
Микола. Я. Квиткова каса.
За склом – упертий факт: "Перерва".
Байдужим буть не зарікався.
Тож перекур – завжди "forever".
В наш вік, що люди – що мурахи.
Розгардіяш. Бандитська смута.
Миколин шлях проліг у Рахів,
ген-ген з далекого Бахмута.
Що варто братчикам донецьким
на гроші "кинуть" закарпатця?
Тож стань моїм прескромним внеском,
квитку в заробітчанських пальцях.
Не їв добу. Та з інтересом
він перепитував частенько:
"Сильніша хто? – Вкраїнка Леся
чи Ліна, та, яка Костенко?"
Згадав Сосюри "Гайдамаку",
аби вгодить мені, писаці.
Ми йшли по харч у супермаркет
під фугу зоряних пульсацій.
Та взявся дощик накрапати,
немовби мій відчувши настрій.
Квиток взяли. На Закарпаття.
Нас, певно, звів Всевишній майстер.
Прощались тепло, дещо куцо.
Я вдячний Богові за вишкіл.
Щасливим будь, Миколо Гуцул
із смт. Великий Бичків...
© Сашко Обрій.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
