Чи знаєте ви
українську ніч?
Ні,
ви не знаєте
української ночі!
Тут люди
все більше згадують
Січ,
І герб,
тризубом у волю
заточений.
Тут Дніпро тече,
забудований греблями,
А вже час переходити
на іншу електрику!
Назад розгнуздати його
ще треба
нам
Це не Гоголю вкотре
змінити метрику.
Ми знаємо чи не все
про зірок і артистів.
Ми впізнаємо легко
кремлівські стіни.
Ми вже знаємо світ,
бувалі туристи.
А що ми знаємо
про лице
України?
Хто ним любується?
У якому
фокусі?
Чи він упереджений?
Чи наївний?
Як швидко знайде її
на своєму глобусі?
Чи не для нього
ці роздуми
дивні?
Імідж рафінований
боїться дощику,
І дійсно прикро –
розмаїття мало!
Знаємо точно –
український борщ,
Та знаємо точно –
українське сало.
Свої є поети,
але в інших не менше,
Лиш рівнятися треба
не вниз,
а вгору!
Хтось пропонує
своє,
дешевше,
Але й нам свого
триматись вже впору!
Прізвищ десяток
з культури і спорту,
А хтось із них навіть
«добридень» не знав!
Та вслухайтесь тільки,
киньте все к чорту:
«Чуєш сурми заграли,
час розплати настав…»
Немало слів
поети придумали,
Іноді проти якогось
бунтуєш,
А котресь придавить
своїми думами,
Так,
як оте коротесеньке
«чуєш»…
Важко людям
без протиріч,
Звідусіль калашніков
строчить…
Отче!
Чи знаємо ми
українську ніч?
Ні-і,
ми не знаємо
української ночі.
