Вітер прийде по другій хвилині о півночі,
І принесе неспокій серед мирної ночі.
Буде віття об вікна бити,
Буде пес у буді промерзлій скавуліти.
Сніг сипатиме холодний і блідий,
Сніг валитиме як з мішка.
І прийде незнаний та врочистий –
Той, кому досі не вигадали ще ім’я.
І в місто він ввійде як господар, а не гість,
І в руках його буде чорна трость.
І йтиме він упевнено серед цих лютих снігів,
Ітиме твердо та тихо, не залишаючи слідів.
І пси будуть його ще здалека чути.
І не посміють навіть пащі відкрити.
І гаснутимуть над його головою ліхтарі,
Усе тонутиме у тихій імлі.
Сунути буде безшумно як мисливець,
Чути стане виття з забутих усіма околиць.
І шибки покриє тиха паморозь.
І тихо, так тихо стане скрізь.
І порох білий здійматимуть поли його плаща,
Чорний ціпок триматиме міцна рука.
Слідів не видно, а від кроків розляжеться луна.
Містом ітиме той, кому досі не вигадали ще ім’я.
