ні,
віршем народиться
раптом:
ураз, все стане
не так
як було зазвичай –
таким, як не було
від ніколи…
чорний
чорнилом
серед пів ночі
зійде, раптом, сніг
чорний сніг
суцільної пітьми
і явить речі –
ще скуті холодом
а вже такі дзвінкі
як проліски весною
неначе струни, линви
що язиками б’ють
у піднебіння дзвонів
розголосом
про великодню ніч…
збентежений
вдивлятимешся в тьму
ловитимеш
виразний передзвін
мелодій, ритму, рими
і, раптом, вражений
одразу зрозумієш:
між явою й уявою
різниця тільки у –
твоя й моя присутність
тут
серед пів ночі
серед чорнила ночі
на білому папері
віршувань…
світ, кохана
тільки вірш
в якому раптом
ти і я
опівночі рождені
ритмом рим
мелодій та метафор
простуванням
чужі вірші читаєм
як свої
сміємось над ними
плачем… і, думаєм
тримаємо в руках
натягнуті віжки
крилатого Пегаса…
та кінь парнаський
і троянський кінь –
один і той же кінь…
слова у образах
у ритмах й римах
віч-на-віч
рука в руку
ти і я –
одне й те ж саме
де, о, Боже, раптом
всяк раз
те ж саме –
зовсім не одне…
кохана,
світ - це вірш
де зміна суми
раз по раз
доданків місцем
зміною живе
лише…
