Візьми телефон, я тобі прочитаю поему,
Про зорі, що гнізда змостили у твоїх очах,
Візьми телефон, я тобі доведу теорему,
Що голос – це образ, котрий твоїм духом пропах.
Візьми телефон, я тобі розіллюся вітанням,
Бо конкурси світу ти всі вигравала одна,
Візьми телефон, я тобі розв’яжу те рівняння,
Де осінь – це сфера, звідкіль витікає весна.
Візьми телефон, я тобі сам зіграю всю п’єсу,
Де краю немає, а є лиш початком фінал,
Візьми телефон, я тобі дам поняття прогресу,
Де душі – реальність, а тіло – суцільний астрал.
Візьми телефон, я не знаю, що маю сказати,
Дзвоню і дзвоню, в летаргічний утрапивши сон,
Візьми телефон, навіть можеш у нього мовчати,
Мовчімо, мовчімо, лиш дихання щоб в унісон.
