…військовим хірургам… із щемливим зворушенням... автор…
І крівцею заляпані підлоги,
і скальпель лікаря розрізує життя.
Це ж як природні є оті пологи
приймати хлопців з смерті-забуття…
І очі ламп все зиряють у душу,
і променів серпанок, мов туман…
Природа шепче: «Вижити я мушу…»
а дух їй вторить…: «Я тут поки пан!»
І все змішалось в мірнім вальсі-русі
мітичних сфер, де ритми творить Бах…
А за вікном стрекоче коник в дусі
і Бог цей світ вже вкотре бачить в снах.
