Бувало уві снах ти до мене приходила
Ніч скоренько минала тебе вже не було
З ранком наче імла ти з вітром в її крилах
Відлітала й прощала моє сонне вікно
Бувало я дивився в твої очі як в диво
Я зітхав в думках кликав ти красуне моя
А з часом зупинився знав що це неправдиве
Бо між нами спільного поки що ще нема
Уві снах я лиш бачу що в думках нас єднає
На жаль дійсність малює дощ осінній в серцях
Тому бачиш майбутність йде сердець наших краєм
Над якими гуляє незбагнений ще стяг
В хаті стіни шепочуть скоро тихне їх шепіт
Те що чую безцінне нікому не віддам
В мріях піду де схочу хоч дорога далека
Там де шлях завершу я стане любові храм
Написане польською у 1964 році.
Нині, 09.11.2019р. переклав я на свою рідну.
