В черленому храмі осені
під куполом неба хорали,
Молочним туманом зрошені,
кленові органи заграли.
Земля зайнялась пожежею.
В пожежі тій дивне таїнство.
І вже зрозуміть за межею
природи авелекаїнство.
Примружене сяйво сонячне,
мов вістка надії ангела.
В черленому храмі осені
прийняти причастя прагнули
промоклі гаї сповідані,
сади, що зронили яблука.
І смута якась незвідана
каштаном на землю капала.
В черленому храмі осені
звучала свята літургія.
І дихала ще не прошена
під храмом зимова магія
