А що життя? - це тільки стос паперу,
де кожен аркуш, прожитий як день,
в постійних клопотах, чеканні дива,
та мрій пустих, які, немов шпалеру
ми клеїмо на стіни в сьогоденні
щоб, врешті решт, зненацька опинитись
на тому ж місці, звідки починали шлях
до ніби світла, у якім такі злиденні
бажання щастя та несправжнього добра,
яке є тлін, (тут треба зупинитись?),
але зненацька вітер долі так задме,
що здує вщент усе, окрім останнього,
що завжди з написом "кінець" ...буденно.
