***
Перетнута межа між літом та осінню -
відкриваєш для себе глибші можливості.
Ти проходила вже це небо із просинню,
що з перебігом часу - темне, як жимолость.
От і зараз обабіч погляд вихоплює
чорнобривці класичні: "мати насіяла"...
Незбагненний твій сум, сльозою розтоплений,
розіллється стежками дивно-осінніми.
Гострота сприйняття не буде приглушена.
Запливи. Подолай. Прикрийся туманами.
У єднанні двох тіл – єднання і душами.
І тече твоя осінь – річка незаймана.
