Коханий , лягай зі мною. Я подихом і травою
Тебе огорну… В сувої, як в савані, ми заснем…
Трава проросте крізь тіло - зелені , як стебла, жили…
Ромашками ворожили – з ромашками і помрем.
Вино молоде, несміле… Пелюстки повз нас летіли –
Так біло, смертельно біло… Торкнутися твоїх рук.
Коханий, поглянь, - це осінь… Сивіє твоє волосся,
І зморшечки коло носа плете золотий павук…
Для того смішного літа , в якому були, як діти,
Ми вмерли. Сніжинки літер мережать чужі міста…
Пославшись на час і втому, ти знову ідеш додому…
…Коханий, скажи по тому: “Травинка Моя Золота”.
