Буває, що люди не знають гріха.
Спивають всі бруди розлиті кругом.
Співають і судять, що їх суть свята.
Вмирають в облуді, бо жили з гріхом.
Буває, що друзі забудуть своїх.
Лякають їх музи незнаних епох.
Шукають, бо мусять, бо так хоче гріх.
І стають гарбузом таким, як горох.
Чому так буває? Де правда, любов?
Чому їх немає, коли бути їм.
Не скаже, хто знає, бо говорить кров.
Ненависть йде краєм. Гріх їй пише гімн.
Чому християнин відкинув ПИСЬМО?
В людей тратить шану і іде на дно.
02.08.2019р.
