Присів
Над ненаписаним словом
І зрозумів
Мудрість неіснуючих думок.
Глянув в минуле,
А там вже є
Те, чого нині не бачить.
Він зітхнув.
Задумав і затужив
До ненаписаного рядка.
Заговорив мовчки.
В його думках
Спліталися слова
І відходили
В незрозуміле.
На їх місце
Влітала надія і віра,
Що СЛОВА повернуть колись...
Може в день народження
Не існуючого ще нині завтра...
Може стануть на зовні
Твореної весною ікони кольорів,
Щоб жити...
u4/249
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design