Вірш про кінокартину Андрія Арсенійовича Тарковського «Жертвоприношення».
Не треба тут більше ілюзій
цей світ вже зникає в імлі…
І людство, що билось в напрузі
на тлін порохніє у тлі…
І знищені сни і тенета
і дім догорає мов лист…
І море, що вдалечі – Лета,
і людських надій падолист.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design