Багряні квіти на зорі зібравши
Я припіднесу лиш тобі
І серце вирвавши, віддавши
Прощатимусь на самоті
І на одрі кроваві сльози
Не будуть вже такі гіркі
Це буде символ мого щастя
Багряний дощ із почуттів
Та прийде жнець що смертю зветься
І хриплим голосом мені
із ревом крикне прямо в душу
"Любов постав на терези"
Перед престолом гордо встану
У троннім залі підлих лжебогів
І з розпростертими руками
Я скажу - все віддав вже їй
І закують мене в квіток кайдани
І поведуть мене туди
Де буду вічність доживати
Бо не віддав любов тоді
Десь там де навіть плач не чути
Вже зломлений і без душі
Повір я буду памятати
Твій погляд і твій милий сміх
Бо можуть вони все забрати
Та память буде назавжди
Ти літній сон мого кохання
Ти безкінечна тепла мить
