Знаю, ти вже втомився, Маестро,
вже не ті печалі засмучують
і не ті радощі зворушують
твоє серце..
Знаю, Маестро, твій портрет
вже дещо вицвів
і вкрився павутинням тріщин..
Та не журися, Маестро, твоїй фан
вже теж волосся взялося сріблом
і під очима з´явилася
поволока бронзи..
Не сумуй, Маестро,
хоч і голос твій вже надломився,
твоя вірна фан все одно у нім
чує дзвінкий юначий метал та запал
та в твоїх очах,
мов у глибокому морі,
ловить хлоп´ячі
сонячні зайчики..
Не впадай у відчай, Маестро -
моя вічна Супер-Стар,
моя VIP-персона, Селебріті,
мій передчасно посивілий Боже -
що втрачаєш у тім людськім житті все -
переживемо якось і нашу старість віри,
і хвороби з токсичних ідеологій,
і навіть атеїстичну байдужість -
і, якщо справді дійдемо до Великої Клямки -
тотального зневір´я і смерті -
вір лише - вір сам у себе і власні сили -
ми разом
переживемо і ЦЕ..
