Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44505
Рецензій: 87039

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Поезії

Квітка суму /фолк/

© Татчин , 17-11-2005
Впало сонце, бiле сонце, Боже ж мiй!
Поза море, поза гори – до бiди!
Чи не з того, що розкрилася в умi
Квiтка суму назавжди.
Чи не з того, що коли вона цвiте,
Добрi люди забувають про пiснi
I вважають все на свiтi за пусте,
I вмирають увi снi.
I приходять вдень до тих, хто ще живi,
Й пишуть пальцем навпаки на склi слова,
I ховаються за вiкнами в травi,
Тiльки хилиться трава.
Й я їх бачу, й розумiю, i мовчу.
Бо кому ж я про ту тугу розповiм?
Тiльки захiдному вiтру i дощу,
I мурахам у травi…

Ну, а може то розверзлись небеса,
I зiйшли на землю геть усi дощi,
А у смертi затупилася коса
Й сильний вивих у плечi.
I стоїть вона однiсiнька-одна
Серед поля i рахує колоски.
Й не заслуга то її i не вина,
Що рахує залюбки…

Ой, ви друзi i подруженьки мої,
Що зiйшли iз недописаних картин
Й розлетiлися в намрiянi краї,
Щоб зостався я один.
Щоб ходив по Батькiвщинi з краю в край
Й на питання про любов ховав лице,
I шептав свой надiї: «Не вмирай…»
Ну навiщо менi це?
I щоб спогади точили, як вода
Сiрий камiнь при дорозi у яру,
Й навiть сни були на смак, як лобода,
Й як монахи у миру…

Де ж ви, де ж ви… Вiдгукнiться з далини.
Й я складу до вас короткого листа,
Що за хатою засохли ясени,
I земля без вас пуста…
Нi людини – вiд межi i до межi.
Й, щоб не впасти, я дошукую слова
I смакую, i складаю з них вiршi,
Що надiя ще жива…

I я стану говорити про святе –
В сiре море запрокинутих голiв:
Що на свiтi – крiм кохання – все пусте,
Й попливе мiй човен слiв.
Й допливе до середини, де вода
Чорна-чорна, як розтоплена смола,
I потоне, й не поставити хреста
Бiля рiдного села…

Люди-людоньки, послухайте мене.
Я розкажу вам про квiтку i про сни,
I про те, що, як не вмру, то все мине
До майбутньої весни.
А весною я зустрiнусь з усiма
I зрадiю до нестями що живий,
Що закiнчилась розлучниця-зима,
Й вирву квiтку з голови.
Й вiднесу на перехрестя всiх дорiг,
I розвiю понад свiтом пелюстки,
Щоб в ту сторону, де батькiвський порiг,
Впали в полi колоски…



Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Анізія, 12-01-2014

Зачиталася

© Tamara Shevchenko, 19-11-2008

Ваші-чужі вірші

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Ksenka, 10-12-2005
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.79256510734558 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Пол Бейті «Запроданець». Чорний роман під рожевою обкладинкою
Як воно — жити з усвідомленням власної чорноти? Чому ми досі ділимо людей за кольором шкіри? Запитання, …
«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …
«Моє не надто досконале життя» (але майже)
Знову переповнений вагон, вже бачу це ще до зупинки потяга. Але я ж мушу потрапити на роботу на іншому …