Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2574
Творів: 46739
Рецензій: 91125

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Поема

Я РОЗКАЖУ ТОБІ, ДИТИНО, ПРО ЖИТТЯ - 7 частина

© Катруся Степанка, 08-05-2019
7 - частина

"Старість не родить. Спорожніє поле"

Я розкажу тобі, дитино, про життя,
Тепер старе і молодим не годне.
Лиш охання і скарги, ще й ниття…
Все переоране. Та вже роками сохне.

- Чому не годне? Бабцю, мудрість в нім.
Вона збиралася краплинами й льодами,
Щоб потім передати молодим
Вони ж блукатимуть межи світами.
Шукатимуть «молочні ріки»,
«Кисільні береги», гори принад,
Здаватиметься їм, що то є ліки
Від негараздів, бід, душевних трат.
А хтось шукатиме, блукаючи в дорозі,
Збиваючи не тільки ноги, душі,
В безмежних водах, в лютому морозі,
В пустелях, горах, в небі і на суші.
Терзанням сумнівами розуму, в серцЯх,
Життям пропащим в пошуках сумних,
А в тобі зібрані вся мудрість праотця.
Коло спасіння для всіх молодих.

– Дитинонько, що вибереш коли
Питання стане – з ким провести час,
На свято… стравами  накритії столи
У друзів і в стареньких – нас?
До друзів? Вірно?
                             То ж бо. Молоді.
Приємні спогади складаємо в копилку.
Не шкода часу.
                                «Вилами в воді»,
Згаяти мить – старим віддавши хвильку.
То ж, часто в свято, похилі батьки
На самоті тихенько вас чекають…
Добре як вдвох. Життя плете сітки.
Чи вплете в старість пару? Всі не знають.
Але вони радіють за дітей
І молять в Бога їм щасливу долю,
Порядних, добрих по життю людей,
Відводив біди і лиху недолю.
Так, так. Дитино, істина проста.
Ми все цінуємо уже коли втрачаємо.
Пройде пора цікава й золота,
Але й батьків із того Світу не вертаємо
Де їх поради? Канули в літа.
Залишилася їхня мудрість з ними,
Бо молодість – «святая» глупота.
Розтратила свій час межи чужими.
А що чужі? Із року в рік все інші.
Час відриває всіх. Дерево голе.
Хоч виростають нові – кращі, ліпші…
Старість не родить. Спорожніє поле.

– Але, бабусю, я поруч з тобою.
ЗмалЕчку слухаю твої мудрі поради.
Все пам’ятаю, ношУ із собою
Твої печалі і любов, і зради…
Усе записую, кожнісінкеє слово,
Воно повинне жити у віках,
Бо то цілющий скарб, а не полова,
Нехай лікує рани у серцях.
Я вже доросла, скоро стану мама,
Своїх дітей до тебе приведу,
Хай і вони навчаються так само,
Тут швидкоплинність часу на виду.

– Ти станеш мамою? Яка велика радість!
Моє серденько радо умліває.
– Мою любов, бабусю, вбила заздрість,
А моє серце зараз розриває.

– Що сталося, моя люба дитино?
Чого сльоза скотилась по щоці?
Моя ж ти золота, щира людино,
Ви така гарна пара. Молодці!

– Злякався милий. Батьківства злякався.
Залишились з дитиною самі.
Благаннями… нічим не перейнявся.
Я в розпачі. Лихі настали дні.
Куди іти, до кого прихилитись?
Одна у світі, мов билина в полі.
Як мені бути? Як нам далі жити?
Ще молода, а вже не маю долі.

– До чого тут є доля, дитя миле?
Пішов коханий. Чи життя скінчилось?
В тобі дитина. Вона додасть сили.
До тебе щастя на поріг прибилось.
Стоїть і стукає у двері: «Відчини!
Я тут самотнє за твоїм порогом.
Ти серця у пітьмі не зачини.
Побач мене! Я Світло! Не пхай рогом.
У тебе дві дороги – вибір твій.
Куди іти – до неба чи у прірву.
Дитина – шлях до неба, в гори мрій…
Друга – в жалість до сЕбе і в зневіру».

***
Обидві я пройшла у повній мірі
Всіма печалями, жалЯми і тугою
Але в шаленім вариві і вирі
Я залишалася завжди сама собою.
Здавалося, скінчалися всі сили
Сердечні і фізичні. Душа вмерла.
Та як би смерчі земні не крутили
Дитя тримало всі життєві жорна.
Давало втіху у самотні ночі,
Радості світла в темні, смутні дні,
Сяяли щастям, через сльози, очі,
Удвох на світі, але не одні.

Бог дав дитину – це твоє спасіння.
Йому видніше, що тобі на краще
Він жне і сіє, то Його насіння
Не проросте – твоє життя пропаще.
Тепер з роками бачиш головніше
Скільки насіння проросло на світ –
Одне чи два, чи три, а може більше…
Ти в них багач! Вони цей скарб і цвіт!

Нам хочеться для себе ще пожити
На потім відкладаємо дітей
Себе як хочеш можемо дурити
Але не долю. Тільки но - людей.
Доля примхлива, може посміятись
І тимчасове у постійне стане.
Хоч як насіння буде поливатись
Замре в землі і неба не дістане.

– Але, що люди скажуть, бабцю, мила,
Дитинонька без батька вироста,
Я тільки думаю і вже стає несила,..
Страшніше смерті людська простота.
Вона карає всіх – і злих, й безгрішних
І ранить у самісінькую душу,
Не підбирає слів добрих і втішних
Навіть дитинці. Я пройти це мушу?

– Люди є злі, але й багато добрих
Яких життя не поробило злими
Так само як і трусів, і хоробрих
Так і наповнених любов’ю, і пустими.
Ту пустоту заповнюють роками
Хто скарбом, а хто брудом та сміттям,
І колеться словами, мов шпильками
Той, хто не зміг пройти дорогу з ям.
Не витримаєш. Станеш з ними поруч
Й дитину кинеш в пекло безнадії,
А там все рівно вчений ти чи неук,
Багатий, бідний… чорні твої мрії.
В серці добро і добре на вустах,
З отрутою – жАлом стає зміїним.
Де б не була, у селах чи в містах
Скрізь боротьба добра зі злом постійним.

В цей брудний світ Бог дасть чисте дитя,
Цієї чистоти навчайся в нього.
Хай буде прикладом тобі його життя,
Ти в її душу не неси земного.
Чистоту ангела, чим можемо навчити?
Тільки замазати, замазавшись буттям,
Не знаємо, що із своїм життям робити,
Але беремось керувати немовлям.
Втішаємось словами – виховання,
Культура поведінки, етикет…
Шукаємо у Бога оправдання
Бо в кожного у шафі свій скелет.
Так і живемо, більшість в масках,
Завуальованість в красивій оболонці,
І гинуть ангелята у цих пастках,
Провідники – вже заплямовані на сонці.
Це непорочне. Небесне творіння
Вкидаємо у пекло своїх мрій,
Не вистачає просто розуміння –
Бог дає Небо людині земній.

Цей ангел неба вже росте в тобі
Душі твоїй небесні ліки,
Світла з пітьмою вічній боротьбі,
Так було, є і буде так повіки.

***
– Ти впевнена, бабусю, Бог зі мною?
Так? Бо я хочу йти до мрії.
Знаю тепер, я справлюся з собою.
Хоч буде важко, змию думи злії?


8.05.2019 ріr

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Okaida, 09-05-2019
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.4173641204834 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …