Ходить Місяць по краю,
мов Лунатик по краю даху,
лезом по краю моїх нервів і жил.
Ходять ходуром хмари по небі -
як мої хмури по днищі чола..
Сьогодні тебе, мій милий, вжер пес -
і добре, що ще невеликий і нескажений.. -
отже, вірю, що швидко одужаєш..
А мене, бач, сьогодні вкусило ЦЕ (ні, не муха Це-Це),
але знаєш, як воно там кажуть: себто ввірвався терпець.
І я подумала: а ну його все це нафіг! -
всіх цих еко-терористів, ґендеро-помішаних-флюїдних,
всіх цих моральних ідіотів, що самі себе називають
навіяним з німецької "ґутменш" - себто в перекладі "кращими людьми" -
Ну їх всіх у москальську баню,
аби файним березовим пруттям
вибило з них цю потребу вивищуватися
над "звичайними" людьми,
котрих їхнім жаргоном обпльовують
як "сіру-тупу-масу"
і котрій би краще на само-прихваційних правах
самозваної "інтелектуальної еліти"
відібрали виборче право..
Ну їх, тих "кращо-гуманоїдів"
до їхнього рудого марксистсько-сталінського Біса! -
І без їхніх ярликів якось ми -
ті, що ще вміємо використовувати "сіру мозкову клітинну масу",
обійдемося - лиш би нас залишили жити в безпеці і спокої
(на що, як видно, немає чого надіятися)..
Але.. все ж таки, дай Боже, їм зору і розуму і прости їм,
бо таки не відають, що чинять..
