Колись обцяв написати тобі поему
Стільки разів сідав і нічо
Ех подумав нині не пора
Натхнення прийде і думки пробудить
І так було до нині
А я перед тобою весь час заборгований
Кому сказати що я не затих
Сиджу і жду жду і стою
Енергія зіпріла а може ще щось
Нема сумніву колись поверне
Інші також в житті життя шукали
Але чому в мене це так довго триває
Коли б я знав скільки місця у серці
Сум і радість тиша і шум
Ера надії починає плескати в долоні
Ніби нічого нового нема
Іронія ззовні загорює лице
А нутро думає як серця код найти.
Комусь ніколи але перед тобою
Серця ключі на тарілці покладу
Елегії шукати будеш в душі кімнатах
На поему не захочеш ждати
І на все інше махнеш рукою
А на те в що віриш ждати будеш.
u3/165
