| © Сергій Двірний, 29-04-2019
|
Свобода – всього лиш резервація,
світ прав,
де ніхто ні на кого не має жодного права,
але на кожного мають виключне право всі,
світ недоторканних інших,
цілковитої неприступності царини кожного -
для всіх інших, проте не для всіх:
всі перебувають у резерваціях всіх,
зарезервовані, черпають резерви інших,
для резервування себе у всіх, всіх у собі, -
по тридцять срібняків на кожного, -
у царстві, яке не береться силою,
державність котрого старанно творить, -
шаленим кругообігом страху, жадібності та віри,
довгом, що передається мов одкровення, -
райські резервації одне для одного,
де обмеження робляться безмежними, -
змаганням розкладу з розмноженням,
розкидання – зі збиранням, -
де один стає двома, два – одним,
хитромудро вкладеними навзаєм,
розкритими іншими в інших,
ніби чудернацькі китайські скриньки:
ланками кайдання у ланках кайдання,
панами царствених панів,
позичайлами могутніх позичайл,
і, водночас, зневаженими рабами рабів,
безнадійними боржниками боржників,
що, настрахані, невтомно узагальнюють силу,
ревно делегуючи насильство, пильно ділять його на всіх,
єдиною силою загалу,
всюдисущими загальниками сил,
все глибше й глибше занурюючись у ненастанне творення,
навіжено множать свідоцтва власної свободи,
набуваючи все нові та ширші права,
обстоюють право бути відмінними іншими,
немовби вселенський розголос інших прав,
може колись заступити не утиснене право на інших,
здолати споконвічну самотність,
заповнити провалля осоружної порожнечі,
що, на порозі геть кожної миті,
знов і знов розверзається особистим я,
розступається членами одного на всіх тіла,
поглинутого поглинанням поглинань…
одинокі творці в оточенні численного воїнства посланців,
вседержителі жаху та пожадання,
переможно височіючи над страховищем грішного світу,
безпорадно намагаються вхопити Бога за бороду,
не на життя, а на смерть,
затято б'ються за свою і не свою свободу, -
за добре темпероване насильство,
за ретельно врядоване багатство,
за щедроти передбаченого майбуття,
за непохитність віддяченого минулого,
за те, щоб робилися всім, хто був нічим, -
за все те, у чому відпочиває Господь Бог,
за святу неділю - благословенний день об’явленого супокою,
коли творення остаточно втратить глузд,
і, розіпнута на хресті тотожності, свобода,
нарешті, спростується до !адобовС,
світ же, позбувшись права на свого Творця,
знесилений повнотою розділених сил,
ганебно згине резервацією інших поміж інших,
аби невдовзі, чудом, воскреснути іншими в інших,
вже не світом серед численних світів,
загубленим на просторах неозорого і моторошного всесвіту,
а, просто, сяянням чистого, не мерхлого світла,
в якому нічого не буде видно…
!адобовССвобода!
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
