| © Сергій Двірний, 22-04-2019
|
Душа і тіло,
він і вона,
чужинці,
коханці…
Мешканці різноголосих світів,
подорожні протилежного краю,
хай мовою іншого й не володіють,
одне одного чують без слів…
Розуміючись тільки на мигах,
безмовність свою бережуть,
немов запоруку союзу,
ніби невинність чи вірність взаємну…
Обопільним захопленням, ниткою долі,
сплетені в пару,
уявою живлять непорочність єднання,
стережуть його наче сон…
Й радіючи дотику, погляду, жесту,
слово бояться між себе впустити,
дати місце знанню,
бо, лукаве, поставить під сумнів, спростує, загубить…
Так і бредуть по життю,
без відповіді, без запитання,
взявшись за руки, зазирають у очі,
з надією гріх не пізнати ніколи…
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
