Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51622
Рецензій: 96045

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 47175, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.144.102.43')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Поезія Вірш

Запалали перехресні всі дороги

© Михайло Нечитайло, 17-04-2019
Запалали перехресні всі дороги
І поблякло щире й праведне прости,
Відлітало тепле слово від порога,
Руйнувалися споруджені мости.

Завивало диким болем по долині
Щастя тихе і коротке, де ми вдвох,
Повертався час до нас у наше нині,
Де здавалось, що не так зробив хтось крок.

Замітало снігом білим перелоги,
Замерзали всі довкола ручаї,
І просились наші душі до знемоги,
Щоб сховатись від морозу на землі.

Заскрипіли двері важко і натужно,
Розчинилась дурнувата хата чвар,
Наші душі поселилися в ній дружно
В одинокість, наче лебеді без пар.

Віяв вітер, кидав снігом і дощами,
Все довкола від негоди аж гуло,
Тільки згадка, ніби пташка, поміж нами
Пролітала, що і щастя в нас було.

В димарях аж колотило колотнечу,
І коптились закіптюжені шибки,
Лише згадка тихо падала на плечі,
Зберігала дотик милої руки.

Лише згадка у кубельці, у гніздечку,
Гріла тілом стукіт наших двох сердець,
Вигрівала, ніби квочечка яєчко,
Щоб у серці в нас розтанув морозець.

Вичахали бурі в горах у високих,
Де смереки похилилися вітрам,
В щастя завжди залишається два кроки,
Щоб стулити чи  порвати пополам.

Крок один - до пересудів і незгоди,
Інший крок –  це щоби згадка, як пташа,
У кубельці дожидалася погоди,
Де відтане і розмерзнеться душа.

Все так просто, все банально, все так ясно,
Що нічого ні додати, ні відняти,
Може,  ми тим і буваємо нещасні,
Що завішуємо вікна в ясній хаті.

І ніж малися зігрітись біля печі,
То багаття серед хати розіклали,
Згадки мостяться з коханням нам на плечі,
Щоб димів порозганяли ми отари.

Мимо хати везли камінь на будови,
Будували за селом нові мости,
Щоб з’єднати наші кроки, наше слово,
Ми ж порожні, як не разом – я і ти.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.044074058532715 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати