Йди і дивись…
будь подорожнім, хто просто йде, -
простує без цілі, без мети,
з нізвідки і в нікуди,
чий крок карбується небесним пругом,
що землю котить стріч твоїм ногам…
Просто дивись…
новонародженим дитям, -
без пам’яті, без мрії, без знаття, -
що вже в наступну мить, бездумне, помира,
аби на світ з’явитись знову…
тобою й не тобою…
