Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2562
Творів: 46541
Рецензій: 90820

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

На минулого зупинках

© Василь Шляхтич, 11-04-2019


Ходить собі по Бескидах.
Бува, сяде над потоком
Душа бабці, душа діда
І пригадує ті роки,
Коли там, в рідних Карпатах
Над полями і над лісом
В наші Великодні Свята
Звучало, що Воскрес Ісус.
В церквах дзвони сповіщали,
Що спішить Царство Небесне.
Люди весело співали,
Що Ісус знову  Воскресне .

Там в Карпатах є гріб діда.
Вітер пряче домовину.
Син далеко, а сусідам
На руку така година.
Вітер приніс попіл з хати.
Дихнув саду ароматом.
(Той сад колись садив тато.
Ворог вигнав, він все втратив).
Тато вмерли в чужім краю.
Чужа земля на могилі.
Чужу  пісню вітер грає.
Брехні вовки весь час виють.
Чужі дерева тут тіню
Над могилами  розлились.
А  молоде покоління
Живе з підрізаним крилом.
Пір’я,  час брехні розносить
По стежках нашого раю
І недовченим голосить,
Що то нас, мабуть не має.
Ох колиб так тато жили...
Тепер  наш тризуб в пошані.
Жовто-синій повний сили
З вітром грає на Майдані...
Скільки вони б нас навчили
Як в друге своє кохати.
Як покинені могили
З бур’янів брехні прятати.
Вони говорити вміли...
Все сказане пам’ятаю
І на скільки в мене сили
Я це у рядки вливаю.
Їхні слова й нині чую.
Де-яки, звучать, як святість
- Тобто рідне Алілуя
У чужій, поки що, хаті.
Щоб внуки були багаті
В правду предків в їхню віру
То нехай думки крилаті
Божого збагнені миру
Скажуть світу: -  Ми багаті!
Скажуть голосно і щиро.

В мову предків не вріс пирій.
Це звук рідного Надсяння.
Я, хоч на чужині виріс,
Все готов до повертання.
До пагорбів і до долин,
Що над Сяном розповиті...
Ні не забуду ніколи
Того сонця, яке світить
Над хащами при дорогах,
Де   колись хати стояли.
В них народ моливсь до Бога.
Бог оставсь. Хати  пропали.
Йдеш, душу душить тривога,
Яку предкам дарували
Ті, що вірували в Бога,
Лиш  вогнем перемагали.


Прости Боже всі провини
Тим, які нас в світ прогнали
А Надсяння й Лемківщину
Так за дурно собі взяли.  
Хоч болить це, треба жити.
Батьків сльози й нині бачу...
Буває і я заплачу
Над втраченим нами світом.
Ісус сказав, люби брата
І прости як я прощаю...
Я простив. Того, що втратив,
Вибачте, не забуваю
І на передодні свята
В світ батьків у снах влітаю.
u6/328

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Знову наголоси

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© , 14-04-2019
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.76050615310669 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …
Книжковий МЕДВІН 2019
Друзі! Вже скоро розпочнеться весняний книжковий Медвін, звертаємо вашу увагу на зміну розкладу, ярмарок …