..наші дороги не сходяться -
твоя веде на південь,
моя - на північ..
твоя - до Сонця,
моя - до Полярної зірки;
наші дороги петлисті,
що як серпантини,
лишень раз перетнулися -
у перехресті серця,
а далі - розтeклися,
мов лінії на руці,
мов ріки, яких вододіл
передбачений смертю..
.. а скажи-но мені,
що таке Cмерть?
Смерть - це доля,
це мета всього життя,
це - дороговказівна, Полярна зоря -
бо це - ціль, таємниця,
можливо, кінець і нова точка відліку,
навколо котрої
крутиться вся ця земська суєта..
..а скажи-но мені,
чи ти її боїшся, тієї Cмерті?
Відповім: не знаю -
бо як можна боятися того,
чого не знаєш,
як можеш боятися таємниці?
Може, цей страх -
лишень проста уява?
Не страшна сама Смерть -
лише спосіб її проведення..
і дороги, які до неї ведуть..
