Кланям ся вшитким лемківским родинам,
Котри сут собом, хоц чуже їх кусит.
Што о рідній земли повідают синам,
Жеби не забили, же їх дід бил русин.
Кланям ся барз ниско всім лемківскім дітям,
Што то мовом предків так крас бесідуют,
Што то в липци їдут на правітців сміття
І на Ватрі в Ждині все ся добрі чуют.
Вам рідні Карпати тиж ся ниско кланям.
Боже, як ся тішу, коли я є з вами.
Там ми всі родина, хоц я сам з Надсяння.
Всіх нас тягне до ся, як діток до мами.
Там нас сонце гріє. Миє роса рання.
Там сме таки ради, коли ся спіткаме.
u10/182
