Це весною здається,
Що життя безкінечне,
Що жага нездоланна ,
А свобода безмежна.
Але літо вже знає,
Та не каже нікому,
Що і сонце згасає
Відчуваючи втому.
Приємних відчуттів так небагато
З тих пір, як ми з тобою розміняли літо,
А хочеться ж літати і співати
І бути вільними, як безтурботний вітер.
Як би мені учора ще сказали,
Що нас здолає буднів шаркотиння,
Я б вибухнула, і без мене дотлівали
Уламки недозрілого сумління.
А так – минулося.
І якось то спокійно
Від літа утекла весна.
А буде ще ж і осінь і зима….
І що ж лишається? Тепла окрайчик
Візьму з душі як скибку сонцехліба…
А сину скажу: Це приніс нам зайчик
Із лісу темного, де вовк голодний хлипа.
