У моєму рідному Надсянні майже в кожному селі, чи містечку люди говорили своїм діалектом. Мали свої осбливі слова, свій наголос... Біля Улюча було село, в якому твердо вимовляли літеру "л". Хтось з Улюча придумав такий ось віршик і при зустрічі з людьми з нагаданого села такий ось віршик голосно говорили, або по улюцку "гадали". Почитайте прошу:
Бил там дьабел бил
І горілку пил
Ми тами били
Дві неділи
Ми там його не виділи
Але він там бил
І горілку пил.
