О мій господарю, з газет правди нема,
Зі шпальт шприцем зневіра і здрібнілість,
Твоє лице, й його із часом виість,
Той хто на світі все з’їда!
Мов рольова не гра – військові дії,
Ти вдіяв все, щоб не торкнутись грат,
А лишень шкіри знаної повії –
Мій Знаний Кат!
Облатку для причасття, кірха в центрі,
А ми позаду, хоч в усім праві,
Ці рельси з серця, та ведуть не в серце,
А у пекельні проміжки землі…
Туди, де я знівічена юрбою,
Калічити – в людей до цього хист.
Господар мій, зітри цей шрам ногою,
Там під тобою вже розклали хмиз.
Ми вниз, туди, де не досягнуть преси –
Наші кінцівки, в перштнях, в сріблі, в злі…
Туди, де ніч пройшла німим процесом
Без вироку. Втомився? То поспи…
|
