На новій роботі якось тип один попався.
Всі чомусь на нього кажуть дивно. Бабник Вася.
Хлоп як хлоп. Не з тих вар’ятів, що брехать охочі.
Кажуть, ніби на жінок він всі спускає гроші.
Сам дрібний. Такий , як віник. Лиш го в руки взяти.
З тих, кого хіба за гроші можна цюлювати.
Глянув я на того типа, троха скоса знову.
Якось хлоп не дуже «тягне» той на Казанову.
Весь такий худий і скромний. Не альфонс на пику.
Грім го знає, може й може чудеса у ліжку.
На язик легкий і щедрий. Так, як ловеласи.
Крутить голови дурненьким. Що на гроші ласі.
Так мене цікавість гризла. Чим бере той Вася?
Через тиждень я не втримавсь, - в хлопців запитався.
Ті регочуть аж червоні. Де ж то годен знати?
Кажуть: він жінок шанує. Все на них і тратить.
Животи деруть зі сміху. Ні, не в тім причина.
В нього вдома, друже, теща, три дочки й дружина!
