Небо на заході багряно-густе як бурштин -
Камінь, який Господь дає вірним
Донькам і синам своїм.
Наші міста і села під владою Його,
Він вдосталь має каменю сонячного.
Про це добре знають жінки Палестини,
Вони це знання ховають
Під кольорові хустини.
Очі їх сповнені віри і смутку,
Їм відомі всі ваші сховки.
Жінки Палестини знають власну межу,
Традиції предків свято бережуть.
Спомини, мрії, сни, які не збулись
І кохання, яке між дерев заблудилось.
Коли за межами кордонів оскаженіла злість
Зоря прокидається серед сонного неба,
Дерева в лісах як корабля щогла.
Над полями злітає осиротіла іскра -
Та темрява ковтає села і міста,
Перехрестившись, засинає уся Палестина.
