Доці радить якось мама: - Слухай матір свою!
Хлоп з руками мав би бути. Мудрий головою!
Пить не пив, не був ледачий. Свій у дошку всюди.
Із такого зліпиш цяцьку. З нього будуть люди.
Щоби майстер був, не тютя! Мав би шмат роботи.
Все б робив: машину, пралку, чобіт, кран, ремонти.
Горя б ти не знала, доню. Грошей всім нам хватить.
Он, сусід наш. Що завгодно, все прийде, поладить.
Доня враз червона стала. Злість в очах клекоче:
Що ви, мамо! Я такого навіть знать не хочу!
Хай би дурень. Лиш би гроші. Ніж таке щось мати.
Я ж ніколи з ним не зможу щось нове придбати.
