Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51622
Рецензій: 96045

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 4677, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.223.159.237')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Поезія Містерія

П Р О Ф А Р Б И

© Оксана Горкуша, 07-05-2007
П Р О    Ф А Р Б И

Фарби бувають багнистi, бруднi, брутальнi, обридлi
                                                           i цнотливо-недовiрливi;
                            позбавленi вiдтiнкiв обраностi,
                                                            i заздалегiдь виправданi.
              Пiдбiр фарб визначає не лише тло
                                                                          чи тiло
                                                    але й глибину
                                                                           та розташування у  часi.
              Коли дивовижний
                        птах спалення
                                  межi неба та долу
              набирає справжнього
                                                   розмаху
                                                                  своєї присутностi
                                                   крилами
              його
                              край неба кривавить
                        Вiн летить
                               до найглибшої мети
                        Сумiш кровi
                                             та попелу
                        Як чекання
                                             й пришестя
                        Як благання
                                             й принесення
                   жертви
                                  на пожертву
                                                        спразi спалення
              Палахкотять мої очi
              назустрiч видiнню
                             - благодать причастя
                                                  Засни одвiчним сном
                                                  аби досягти
                                                  глибини iстинних фарб
                                                  позбавлених скверни обридлостi
                           Вiдкриваючи вперше повiки
                                                                  понад вiки
                                бачу одне й те саме:
                                                                 КРОВ ПО НЕБУ -
              То юне поле
                                    раниться скалками небесної криги
                                                      Покрий попелом жар болю:
Гоїться...
чи загоїться?
              Небо було блакитним
                                  а поле  -  зеленим
              Лише шлях був кольору збитого попелу
Гоїться шлях,
гоїться...
                         Цнота фарб обраностi
                                               золотом свiтилища
                                                              захована
                        То  променi  сонця
                                               заслiплюють очi
                        Лише повечiр`я  розгорне
                                                     як шлях мiж небом та полем
                                                                    видобутий чи вибитий
                                                                    з попелу гоєння
                                                                    закривавлених слiдiв                          
                                    Висохла кров
                                    спорохнявiло багаття
                                    вполотнiли слiди
                                    вплетенi у фарби обраностi
              Не полохай птаха
              Вiн сам огорне тебе буттям
              Сумiшi фарб творять причетнiсть
                                                   Правдиво кажу тобi:
                                                                    прийдешнiй день
                                                                    тотожний шляху пройденому
                             Вiдкриваючи вперше повiки
                                                                 понад вiки
                             бачу одне й те саме:
                                                                   КРОВ ПО ПОЛЮ.      
              То вись небесна
                                             зранилась об твердь земну
  Омий росою чекання спраглих...
Гоїться...
чи загоїться...
              Поле було зеленим
                                  а небо - блакитним
              Лише шлях був кольору скривавлених слiдiв
Кровиться шлях,
кровиться...
                        Цнота фарб обраностi
                                                               золотом свiтилища
                                                                              ослiплена
                        То променi сонця
                                                        засвiдчують очi
                        Лише повечiр`я розмиє
                                                     як шлях крiзь небо у поле
                                                                    полишений чи вилитий
                                                                    з  мрії   пришестя
                                                                    згусток доречних фарб
                                   Стiкає кров
                                   перепливає багаття
                                   вполотнiлi слiди
                                   скинутого в пожертву листя
              Не полохай птаха
              Вiн сам огорне тебе життям
             Згустки фарб готують причастя

                                                    Одвiчно кажу тобi:
ПОЛЕ ТА НЕБО
КРОВ   ТА   ТІЛО
СВЯТИЛИЩЕ ТА ПОПЕЛИЩЕ
                                        понад вiки
              Вiтер вимiшує
                                        до кольору шляху, що кривавиться
                                        слiдами щойно зневаженої обраностi...

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Для мене це заскладно

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Третє Я (колишній ТШЗ), 07-05-2007
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.029281854629517 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати