Повернення не буде болісним.
Воно буде спокійним i стишеним.
ПРIЛЕ СIНО...
Так пахне повернення
якому немає кінця...
Лежу у яслах
зігрітий подихом доісторичних супутників.
Пахощі прілого сіна
як натхнення самого життя
чи
радше
ТВЕРДЬ
що вихоплює тебе з несуттєвостi
брудо-коричневих
тугих i бридких
густих i жахних
міцних i масних
вод ріки
ВСЕПОГЛИНАННЯ
так пахнуть її береги
чи мій оберіг...
Чи обираю я
чи мене вбирає
У ЯСЛА
подихом доісторичних тварин
білого i карого
аж до червоного чи чорного
як
ВОДИ РIКИ ВСЕПОТОПАННЯ
i
АРКУШ НЕЗАЙМАНОГО ПАПЕРОВОГО ТЛА
двоє нестримних коней
чи незграбних телят
грiють подихом
виокреслених нiздрiв
чи
м`яких, зволожених молоком губ
НЕМОВЛЯ У ЯСЛАХ
це Я
Я ще не знаю, що таке пахощi, звуки i кольори.
Я ще не маю свiдомостi повернення чи прокидання.
Лише потiм
я розрiзняю прiле сiно i тепло подиху поруч,
немовби,
спiзнаю вперше i впiзнаю найперше...
ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ЯСЕЛ, ПРIЛОГО СIНА I ТЕПЛА...
Рiка Всепоглинання виштовхнула мене назовнi зi свого нутра.
Я – плiд, що народився у найпотаємнiших надрах можливостi
iснування...
Я – сон, що наснився човняру, вколисаному плескотом хвиль...
У яслах завжди тепло i пахне прiлим сiном.
Двi пари великих вироволих очей вислiдковують перший мiй
подих
порух
подум...
Я - САМОТА ВИПАДКУ I СУМОТА САМОТИ
сповиток несвiдомий
прокидається задля
самоусвiдомлення самовивiльнення
самосповнення
у яслах
при пахощах прiлого сiна
пiд поглядом
доiсторичних тварин
пiд подихом
натхненних поглядiв
провидiння...
Прокидаюсь вiд погляду, що бентежить.
Це сяйво iнших сторiн, iстот, iстин.
Ця тиша не доглибне безмежжя,
а дзвiнкий кришталь...
