Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50953
Рецензій: 95696

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 46705, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '34.200.248.66')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Поезія Вірш

Похилились вишні стомлено додолу

© Михайло Нечитайло, 27-11-2018
Похилились вишні стомлено додолу
Під молочні дзвони з поля череди,
Із городу жінка повз сільраду й школу
Несла власну долю, як відро води.

Почалась та доля в плетеній колисці
З маминого «люлі» в світлі каганця,
А зросла, сховавшись у дрібнім намисті,
Гріючись красою юного лиця.

Парубки злітались, мов шпаки до вишні,
Обіцяли щастя й гори золоті,
Тож собі обрала чуб і вуса пишні,
Що ввійшли у душу, як у храм святі.

Розлітались роки, мов з подвір’я діти,
З ранку і до ночі праця в них жила,
І було довкола так багато світу,
Котрий весь вмістився в обриси села.

Тож, занісши втому, наче дрова, в хату,
Склавши на колінах руки в мозолях,
Захотілось жінці вік свій вікувати
Десь поза городом в сяючих містах.

Прилягла на ліжко, задрімала трохи,
Снилось жінці місто – і вона у нім,
Велетні-будинки, вулиці широкі,
І нема городу, і нема корів.

Спи хоч до обіду у святу неділю,
Не реве худоба, не зове у хлів,
Крізь вікно прокрите лиш автомобілі
Гулом колошматять світ безкраїх снів.

А наступить вечір, зодягнешся в сукню,
І пройдеш проспектом, ваблячи мужчин,
Ні сапа не кличе, ні свиня не хрюкне…
Не гукне й сусідка на плітки за тин.

Споришева стежка не заросить ноги,
Не дзвенить повітря, бо густе, як дим,
Ніби жайвір, в серці забринить тривога,
І селом запахне рідним, дорогим.

Тож, з повік струсивши втому і дрімоту,
Усміхнеться жінка: місто – це не те,
Як душа, пригрівшись у селі, з городу,
На землі, як вишня, в небеса росте.

Щастя, нам здається, ох, буяє квітом
Там, де нас немає, у чужій землі,
Та якщо й літає щастячко над світом,
То гніздиться, певно, у своїм селі.

Там, де похилились вишеньки додолу
Під молочні дзвони з поля череди,
Де з городу жінка повз сільраду й школу
Носить власну долю, як відро води.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

то сільська балада

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Надія, 02-12-2018

*

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
©  , 02-12-2018

Чудова елегія

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Валерія, 27-11-2018
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.44838285446167 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …