Послухай, коли я вже стану ну зовсім старою
І вицвіту, зблідну, неначе прив'яла пелюстка,
А ти мені будь ще тим самим єдиним героєм -
Будь поруч. Самотність - то пастка і пустка.
Послухай, можливо, я буду страшенно нестерпна.
Люби мене просто, як люблять посидіти в тиші,
Ми близько до осені, ми вже в гарячому серпні.
А далі, а далі дні будуть на сонце скупіші.
Послухай, удвох ми в оцьому осінньому сквері,
Над нами гойдаються кленів золочені люстри,
І пишуться долі вгорі на небеснім папері...
Зігрій мене ніжно і тихо, неначе пелюстку.
