Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2554
Творів: 46328
Рецензій: 90460

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

Зима життя і я

© Василь Шляхтич, 21-11-2018


Зима спішить кроком дитини
Хоче щоб бути тут і там
Розписує свої картини
І років дописує нам

Здається попрощала осінь
Тепер пух сніжний несе всім
Одним покладе на волосся
На пам’ять покладе одним

Вона вже й в мене на порозі
До дверей серця стукає
Благаю не стій на морозі
Прийди у мене місце є

Скажи чому ти зупинилась
Певно міркуєш зайти ні
У тебе крила в мене крила
Лиш себе ми не голодні

Душа моя не сніжний вітер
Що то гуляє по полях
Тобою білим пухом вкритих
В душі моєї інший шлях

Іду до тебе повний віри
Хоч і немало тут зітхань
Все таки я не спішу в вирій
Лиш в хату повну сподівань

Я прийму тебе якщо треба
Бо небайдужа ти мені
Бачу керує тебе небо
Тут де я нині в чужині

Повірте мені я не плачу
Несу все те чого надбав
Свого я в чужині не трачу
Своїм завжди буду співав
21.11.2018р.


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.60638904571533 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …
Книжковий МЕДВІН 2019
Друзі! Вже скоро розпочнеться весняний книжковий Медвін, звертаємо вашу увагу на зміну розкладу, ярмарок …
Поезія, яка пробуджує до роздумів
Поезія завжди була тою силою, яка змушувала рухатись далі, коли не було сил. Змушувала любити, коли …
Поклик минулого, заради порятунку майбутнього
Не дивно, що коли на вулицю приходить весна, та ранкове небо починає освітлюватись новим життям, у більшості …